САМООСВІТА

САМООСВІТА

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди ставило і буде ставити перед вчителем високі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше, ніж інші. Тому самоосвіта є головним завданням кожного вчителя.

Самоосвіта- це розвивальна і творча діяльність педагога, яка розглядається як сукупність складових:

·        Самооцінка (вміння оцінювати свої можливості);

·        Самооблік  (вміння брати до уваги наявність своїх якостей );

·        Самовизначення (вміння обрати своє місце у житті, суспільстві);

·        Самоорганізація (планувати, організовувати власну діяльність);

·        Самореалізація (реалізація своїх можливостей);

·        Самокритичність (вміння критично оцінювати переваги і недоліки власної роботи);

·        Саморозвиток (результат самоосвіти).

Умови формування та розвитку потреби в саморозвитку та  в самоосвіті педагогів:

-         розширення обсягу пізнавальної інформації та джерел, способів її отримання, збагачення програмового матеріалу новітніми фактами та висновками, використання у викладанні різних засобів навчання, використання додаткової літератури,залучення позапрограмних джерел інформації;

-         перехід від репродуктивної до творчої діяльності: дії за зразком, звичайний переказ матеріалу, самостійне доведення, порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, самостійне творче застосування отриманих знань, розв’язання нестандартних завдань;

-         урахування пізнавальних можливостей учнів: диференційований підхід до учнів, урахування їхніх об’єктивних пізнавальних можливостей, урахування суб’єктивних уявлень школярів про свої можливості;

-         усвідомлення особистої та суспільної значущості  самоосвіти та саморозвитку: розкриття значущості загальної середньої освіти; демонстрація значущості системи знань, розуміння значущості кожного окремого завдання, заняття.

В  основу організації самоосвіти педагога покладені такі принципи:

·        системність та послідовність самоосвіти;

·        зв'язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;

·        взаємозв’язок наукових і методичних знань у самоосвітній праці вчителя;

·        комплексне вивчення психолого-педагогічних і науково-методичних

проблем;

·        відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки пе6дагога, його інтересом та нахилам.

Самоосвіта педагога здійснюється за наявності таких  ознак:

1. Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань, або засвоєння вже відомої  наукової інформації, а має за мету придбання нових наукових і методичних знань, практичних навичок.

2. Самоосвіта повинна бути неперервною, поповнення і оновлення пових знань, має здійснюватись на підставі попередньої професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюються планами та програмами самоосвіти.

3. Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег.Таким чином, творчо працюючий вчитель сам собі створює особистий імідж.

Імідж, який сприймається – це той образ, який бачать інші.

Мотиви для формування безперервної освіти педагогів:

-         прагнення до постійного самовдосконалення;

-         прагнення до самовираження;

-         прагнення до самореалізації та самоствердження особистості;

-         професійне зростання;

-         розширення кругозору;

-         підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

-         наявність пізнавальної зацікавленості;

-         створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег;

-         підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

-         отримання нагород;

-         підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.